Харчові барвники відіграють життєво важливу роль у покращенні візуальної привабливості різних харчових продуктів. Вони використовуються для того, щоб зробити харчові продукти привабливішими для споживачів. Однак використання харчових барвників підлягає суворим правилам та стандартам у різних країнах. Кожна країна має свій власний набір правил та стандартів щодо використання харчових барвників, і виробники харчових продуктів повинні гарантувати, що барвники, які вони використовують, відповідають стандартам кожної країни, де продається їхня продукція.
У Сполучених Штатах Управління з контролю за продуктами харчування та лікарськими засобами (FDA) регулює використання харчових барвників. FDA схвалило низку синтетичних харчових барвників, які вважаються безпечними для споживання. До них належать FD&C Red No. 40, FD&C Yellow No. 5 та FD&C Blue No. 1. Ці пігменти використовуються в широкому спектрі харчових продуктів, включаючи напої, кондитерські вироби та оброблені харчові продукти. Однак FDA також встановлює обмеження на максимально допустимі рівні цих барвників у різних продуктах харчування, щоб забезпечити безпеку споживачів.
У ЄС харчові барвники регулюються Європейським агентством з безпеки харчових продуктів (EFSA). Європейське агентство з безпеки харчових продуктів оцінює безпеку харчових добавок, включаючи барвники, та встановлює максимально допустимі рівні їх використання в харчових продуктах. ЄС затверджує інший набір харчових барвників, ніж США, і деякі барвники, дозволені в США, можуть бути заборонені в ЄС. Наприклад, ЄС заборонив використання деяких азобарвників, таких як жовтий захід сонця (E110) та понсо 4R (E124), через потенційні проблеми зі здоров'ям.
У Японії Міністерство охорони здоров'я, праці та соціального забезпечення (MHLW) регулює використання харчових барвників. Міністерство охорони здоров'я, праці та соціального забезпечення створило список дозволених харчових барвників та їх максимально допустимий вміст у продуктах харчування. Японія має власний набір затверджених барвників, деякі з яких можуть відрізнятися від тих, що затверджені в США та ЄС. Наприклад, Японія схвалила використання гарденійного блакитного кольору, натурального синього пігменту, що видобувається з плодів гарденії, який зазвичай не використовується в інших країнах.
Коли йдеться про натуральні харчові барвники, спостерігається зростаюча тенденція до використання рослинних пігментів, отриманих з фруктів, овочів та інших природних джерел. Ці натуральні барвники часто вважаються здоровішими та екологічнішими альтернативами синтетичним барвникам. Однак навіть натуральні пігменти підлягають правилам та стандартам у різних країнах. Наприклад, ЄС дозволяє використовувати екстракт буряка як харчовий барвник, але його використання підлягає спеціальним правилам щодо його чистоти та складу.
Підсумовуючи, застосування пігментів у харчових продуктах підлягає суворим правилам та стандартам у різних країнах. Виробники харчових продуктів повинні гарантувати, що барвники, які вони використовують, відповідають стандартам кожної країни, де продається їхня продукція. Це вимагає ретельного розгляду списку затверджених пігментів, їх максимально допустимих рівнів та будь-яких конкретних правил щодо їх використання. Незалежно від того, синтетичні вони чи натуральні, харчові барвники відіграють важливу роль у візуальній привабливості харчових продуктів, тому важливо забезпечити їхню безпеку та дотримання правил для захисту здоров'я споживачів.
Час публікації: 28 серпня 2024 р.